Інклюзивні практики у локальному музеї

Чи задумувались ви скільки в Україні проживає незрячих людей? Точного числа наразі немає, але відповідно до різних джерел кількість незрячих людей в нашій країні коливається від 50 до 70 тис. осіб. Незважаючи на таку значну кількість навряд чи можна впевнено сказати, що культурні потреби слабозорих та сліпих людей повністю задоволені. Більшість туристичних та культурних продуктів передбачають передусім візуальне сприйняття. Це стосується практично всього: музейних екскурсій, туристичних турів, концертних шоу, театральних постановок тощо. Людині з вадами зору у прямому сенсі не світить помилуватися пластичними рухами артистів на сцені або зануритися в художній світ митця, який представляє до уваги глядачів свої картини. Тому виникає розуміння, що безбар'єрним має бути не тільки середовище, а й контент.

У багатьох країнах Європи проблемою долучення усіх громадян до змістовного культурного дозвілля опікуються вже давно. Взяти хоча б туризм для людей з інвалідністю, що стає все більш популярним з кожним роком. Його різновиди: реабілітаційний туризм, корекційно-освітній туризм, доступний туризм, туризм для людей з обмеженими можливостями, інвалідний туризм. Різновид туризму для незрячих чи осіб зі слабким зором позначають терміном тифлотуризм. Він з'явився ще в 70-х роках минулого століття і як і інші види туризму спрямований на задоволення рекреаційних потреб людей з обмеженнями.
На сьогодні вже є багато прикладів тифлотуристичного обслуговування. Так, у Кракові розробили міську екскурсію “Місто дружнє до людей з інвалідністю”, де на головному пішому туристичному маршруті міста (Краківська королівська дорога) встановили 12 бронзових інтерактивних скульптур. Ще одним зразком тифлотуристичних практик є Віденський художньо-історичний музей. Там є 3 шедеври епохи Відродження виконані у 3-D рельєфі. Простіше кажучи, ці “картини” нагадують невеликі барельєфи, незрячі відвідувачі можуть навпомацки відчути, що на них зображено. Ще одним цікавим зразком тифлотуристичних практик є досвід міста Холон (південний округ Тель-Авіва), там знаходиться Музей сліпих. Його концепція полягає в тому, що музей на кілька годин занурює відвідувачів без вад зору у світ незрячої людини.

У нашій країні цей різновид туризму тільки набирає обертів. Окремі випадки успішного впровадження тифлотуристичних практик зустрічаються у Києві, Львові, Харкові, Ужгороді, Дніпрі та на Херсонщині. У Херсонській області тифлотуризм почав розвиватися не випадково, адже уродженкою Білозерки є Ольга Скороходова. Це всесвітньо відома педагогиня та вчена-дефектолог, авторка низки наукових та літературних праць. Але з-поміж інших науковців Скороходову вирізняє те, що вона з народження була сліпоглухою. Її головний твір "Як я сприймаю й уявлю навколишній світ"(1947) отримав багато премій та був перекладений багатьма мовами світу.
Не дивно, що одна з трьох кімнат Білозерського музею повністю присвячена постаті цієї видатної жінки та способу життя таких як вона. В експозиції представлені її праці й численні фото з її зображенням, а також артоб'єкти, яких можна і потрібно торкатися, тримати у руках, крутити, зважувати у долонях і навіть нюхати. На одному зі стелажів є колекція запахів, про які писала Ольга Скороходова у своєму творі: тютюн, цитрусові, парфуми... Відвідувачам також пропонують відчути ці запахи. У центрі невеликої зали розміщено стіл, там гості мають змогу самотужки повправлятися писати абеткою Брайля на листівках із зображенням видатної вченої. А уздовж стіни стоять закриті бокси з отвором для руки. Відвідувачі повинні відчути на дотик, що заховано у середині коробки. Там є кілька предметів: старовинна праска, примус, бюст Тараса Шевченка та багато інших. Потім гід піднімає кришку боксу, щоб всі побачили, що ж насправді було у схованці. Таку незвичну та навіть новаторську для невеличкого музею експозицію було створено в рамках проєкту "Культура на дотик".
Для нас уже стало звичним, що заходячи в будь-який музей чи галерею, звідусіль чуєш "Відійдіть!" , "Не чіпайте!", натомість у музейному просторі для слабозорих людей екскурсоводи навпаки пропонують відвідувачам інтерактивні практики. Тифлотуризм, а саме, відвідини Білозерського музею можуть слугувати атракцією не тільки для незрячих людей. Це місце буде цікавим всім. Адже музей дає можливість людям без вад зору зануритись у світ слабозорих та зрозуміти як вони сприймають оточуючий світ. До того ж це буде дуже цікаво й для дітей. Всім відомо, що малеча "дивиться" руками, тобто полюбляє все мацати, хапати й скрізь нишпорити, особливо, якщо бачить якусь річ вперше. У звичайному музеї відвідувачам нізащо не дозволити б такої поведінки, але бачимо, що тифлотуристичні практики якраз побудовані на ламанні обмежень та стереотипів.

© Юлія Данилевська

Проєкт «Конкурентоспроможна громада — конкурентоспроможний музей!» реалізується в межах партнерської програми «Культура.Туризм.Регіони» Українського культурного фонду, Державного агентства розвитку туризму.








скачать dle 11.3
  • 310